Азбука родителей
Народження дівчинки - смішинки
- Подробности
- Категория: Рассказы о родах
- Опубликовано 06.02.2010 07:21
- Автор: olviya
- Просмотров: 1678
Вирішила нарешті написати про свої другі пологи. Про народження нашої принцеси. Почну спочатку.
Почалось все з того, що ми вирушили з чоловіком угості до мого брата, який проживає в Германії. Це була моя перша подорож в Європу, тому мої хлопці (брат та коханий) вирішили мені показати все і в тому числі національну кухню. А я ніяк не розуміла, як то німці можуть їсти таку смердючу їжу, що від неї аж верне. Тому на протязі 3 тижнів, я в основному сиділа не кефірі. Бо від усього іншого було не дуже добре. З вагітністю, я цене пов’язувала, так як за першою - я нічого подібного не відчувала. Повернувшись додому я почала з занепокоєнням рахуватидні затримки і щось підозрювати. Поті прийшов страх . Пішла до свого дільничного– вагітність 9 тижнів. І репліка –терміново на переривання, так як від першого КР пройшло трошки більше року. Я трохи злякалась. Сказавши, що без чоловіканічого вирішувати не буду, я пішла додому.
Коханий сказав, що ні про яке переривання не може бути і мови, що він мені цього не пробачить. Я була налаштована на аборт, так як в лікарні чітко дали зрозуміти що виносити я не зможу, проте було дуже страшно і якесь відчуття не правильності (аборту). Тож взявши мене в «охапку»ми пішли до мого гінеколога (не дільничного) подивившись мене на УЗД, вона пообіцяла, що якщо буду її слухати у всьому – отримаю чудову і здорову ляльку. Так почалась моя вагітність. Було важко, адже дома був синочок, який хтів мами і на ручки а лікарі навіть табурет заборонялипідіймати. Було все : загрози, болі,кроваві виділення, гіпоксія, т.д., предлежання плаценти, шалена нехватка вітамін....... істерики та психи. Усе крім очікуваного розриву швів, тут всебуло ідеально. Загалом з 9 місяців – 4,5 були проведені в лікарні. Було зроблено 11 УЗД. Так ми дійшли до 36 тижня (останні три тижні в лікарні) ілікар назначила остаточну дати пологів (яку вже переносили тричі) 6.10.09.
На пологи ми прийшли з чоловіком в назначений час.Було дивно сидіти і чекати в родзалі без болів. Причому чоловік сидів на ліжк уроздягнутий до пояса, чекав на донечку,ніби народжувати мав він. Далі мене повели в реанімацію і положили на стіл. Поставили катетер. То був жах. Холодно, я не відчувала нічого ні рук ні ніг мене почало трусити, стукала зубами – ніколи в житті я так не змерзла. Від того холоду , чивід хвилювання почав пригати тиск до дуже високий, то дуже низький. Я відчула що втрачаю свідомість, без наркозу. І тут почались схватки. Лікарі заметушились. Я відключилась. Опритомніла через 2 години після операції, дуже швидко. Все ще було дуже холодно. Навколо мене бігав переляканий медперсонал і обкладав мене грілками, теплими бутилками. Вкривав ковдрами. Так як в мене було переохолодження і температура в пала до 35 з хвостиком. По мірі зігрівання почав з’являтись біль, набагато сильніший ніж після першого КР. На якісь лікипішла алергія і всі руки були червоні, тож ніяких знеболювальних не давали.
Врятував мене чоловік, який приніс донечку. Вся біль притупилась. Вона була така маленька і ніжна. За два роки я встигла забути яке то щастя тримати щойно народжене дитятко.
Донечку назвав чоловік Ульяночкою. Він як тількиїї побачив, відразу вирішив назвати так,хоч ми думали про інші імена. Родилась вона 6.10.09 о 12. 00 з вагою 3,900.Далі був період «відчухування» мами та виписка 9.11. день додому. Далі було ще місяць лікарні, так як маленьку на наступний деньзабрали з вірусною пневмонією підхопленою в пологовому .
Ось так я стала мамою двох чудових діток. І зараз про те що ми могли відмовитись відна шої дівчинки смішинки (вона завжди посміхається) згадую з жахом.