Азбука родителей
Love Story, Мої треті пологи
- Подробности
- Категория: Рассказы о родах
- Опубликовано 18.08.2011 22:00
- Автор: Татіка
- Просмотров: 785
… ще нещодавно я казала, що вже й назву придумала для розповіді про пологи і половину написала, а тепер сіла дописувати і бачу що все не те. І назва не підходить і почати хочеться не з того!
Трішки більше ніж 5 років назад, вийшла в прийомний покой змучена довгими пологами жінка, з п’ятнистим обличчям, з синіми від крапельниць руками і все ще великим животиком – вийшла… впала плачучи на груди чоловіку і сказала слова які зараз кажуться страшними. – Пообіцяй мені що більше я ніколи не народжуватиму?!
Пишу і плачу! Невже тією жінкою була я? То ніби якесь друге життя і зовсім не я.
Пройшли роки, жінці потрібно було робити операцію. Лікарі сказали що вона має вибір або звичайна, але тоді вона вже навряд матиме діток, або лапароскопія. І саме тоді та жінка стала мною! Ніколи не забуду як болісно зжалось серце від повного усвідомлення, що можливо я більше ніколи в житті не носитиму під серцем дитятки, що не зможу почути перший крик, не буду знову недосипати нічок, вчити ходити – Я ХОЧУ БУТИ МАМОЮ! Але як виявилось все не так просто. Майже три роки хоче постійно переростало в не виходить. А мені боляче від того і зізнатись боюсь, бо ж скажуть ДУРНА має 2 і ще третім марить. Дурна залежність від думки оточуючих, що ще сказати
І тут в момент коли ніхто не чекав, коли через проблеми вже й забули про давню мрію і намагались викарабкатись – сталось справжнє диво! Ніколи в житті не забуду як чоловік для підтвердження визванював УЗД кабінети, як таскав мене під дощем і як я плакала коли мені повідомили, що ви вагітні термін 6 тижнів та показали мою крихітку! На той момент мені було вже все одно, хто що скаже я знала що та маленька плямка на моніторі то найголовніше в моєму житті, то моя насолода та втіха, то моя віра в краще!
Та на жаль мались проблеми в мене була загроза з кровотечею, але все через ті страшні обставини я не могла лягти в лікарню. Але що робити? Та ще й субота майже 17,00. Ну що ж і ще… Володимир Петрович! Дзвінок – консультація, потім ще декілька під час роботи, потім відпустка, лікарня, лікарня…. І здається це слово буде мене переслідувати до кінця вагітності, але ні адвокати, сльози, і таки лікарня… БЕЗКІНЕЧНІСТЬ……………..
Але я таки мала час коли насолодитись вагітністю хоча й не в захльоб як планувалось. Доня впертючка сиділа майже 43 тижні і мама вже відривалась і почала просити доню на волю. Дуже хвилювалась як я буду народжувати в чужих руках і тихцем просила Бога та доню почекати відкриття ПОТРІБНОГО МАМІ ПОЛОГОВОГО.
31 червня. УРА!!!!!! Набираю знайомий номер, в слухавці знайоме спокійне
-да?
- Доброго дня! Це….(не уточнятиму) Хочу до вас на маленьку консультацію.
- Доброго дня! Приходь десь через годинку я чекатиму.
В мене як від серця відлягло. Завтра відкривається пологовий, я таки мушу дочекатись. Прийшла побесідувала. Ну понятно що перенос на лице, але так як я проти направив мене лікар на УЗД з доплером і сказав прийти показати завтра. Пів міста обійшла поки його зробила, зате за пару днів до пологів побачила свою доню на 3Д, про яке мріяла всю вагітність. Фотки не маю, але… але сказали що вага 4726. Перша думка я не народжу ніколи
1 липня. Знайоме обличчя, огляд, вердикт відкриття 2 пальці плідні оболочки зняті вручну дома ставити Колпосептин і якщо до 4 ні-ні то на 9 годин зустрічаємось в стаціонарі. Яке 4? Два ДН в один день то не для мене
2 липня переробила все що можна!
3 липня прогулялась і змусила чоловіка провести мені обіцяну три тижні назад фото сесію. Ще не встигла скинути знимки і похвастатись пузеньком як почалось…. Щось таке легеньке, ледь помітне, але таке періодичне і обнадійливе! 21,30 – телефоную лікарю. В телефоні тисяча і одне запитання, що і як… а потім ........Така собі палатка одномісна і зовсім не схожа на звичний мені родзал 
00,00 відкриття 4 пальці… Гарно так і затишно в такому родзалі Стоїть велике ліжко, крісло, дитячий столик, м’яч… як пройшов час від 00,00 до 3,50 я не дуже пам’ятаю, єдине що згадується то це страх, що все припиниться Десь в той забудькуватий період мені поставили крапельницю оскільки потуг так і не діждались і я відкривши навстіж вікно слухала дощ та розмовляла з донечкою.
- Анес, ми ж з тобою команда правда? Ми з тобою швиденько народимось
3,50 – біль жахлива, акушерка стоїть як коршун, хай би линяла мене все дратують. Вийшла! Все Агнес до 4,00 ти маєш народитись, я більше не можу чекати… Ой майже 4, Ой, ай яй яй де ті лікарі, як покликати?
- ААААААА
– Що таке?
- Голова!
- Яка голова?
- Дитяча голова!!!!!
- ДЕ? Ой блін… які рукавиці.
Секунда і я народила своє щастя, на стільчику. Сама, точніше вдвох. Ніхто з лікарів і рукавички не встиг одягти.
- О дівка буде багата ваша! Час народження 4,00.
Все як я і хотіла! Ну майже все….
Через пару годин приїхав наш тато. Прийшов – не міг налюбуватись донею. Потім душ! Дзвінок від моїх принцес – мамо ми що все проспали? Потім палата…
Потім прийшов лікар – взяв за руку і ніби близький родич – НУ ХВАЛИСЬ!
Парочка днів в лікарні були такі класні, з усіх усюд турбота, затишок. Я вже не пам’ятаю коли в мене стільки разів запитували як я…
Дім! Саме приїхавши до дому я почала усвідомлювати що я не дівчинка і не жінка до 30. Я виявляється МАМА ТРЬОХ ДІТОК. Дівчата сприймають сестричку як ляльку і мама з татком так само…
Одне єдине, що зжимає серце, то це усвідомлення того, що можливо більше ніколи в житті не буде отієї феєричної миті народження малечі, не буде токсикозу, пузика, УЗД, розуміння що ти вже не один, що під серцем носиш Божу ласку і милість!
Господи допоможи моїй родині виправити все, допоможи і направ нас та підтримуй нас в прагненні купити нове велике житло і відчути ще хоча б раз Благодать Твою і Ласку у вигляді народження маленького янгола!