Народження нашого принца!

Подробности

Категория: Рассказы о родах

Опубликовано 20.10.2011 11:27

Автор: маринка

Просмотров: 240

Виходимо з кабінету УЗД з сумними виразами обличча,затримка вже 2 тижні ,а апарат показує що вагітності не має. Слова  узиста були як камінь в лице: « у вас навіть овуляції не було!» Пройшло ще 2 тижні  а критичних днів як не було так і не має)))

Я то відчуваю що вагітна а тести показують що ні!Зїздили на вихідні до свекруні,як завжди понервувала і почало мазатись,ну думаю все моя інтуїція мене обманула,так пройшло 2 дні а місячні не починають а так і кровить.Думаю піду в Медівін на УЗД.13 квітня в 9,00 я вже лежала на кушетці ,а вона тільки приставила апарат і говорить :»Вагітність 7 тижнів ,серцебиття в нормі!!!»Так почалося наше вагітне життя!Зберігали ми нашу квіточку до 10 неділь,токсикоз мене мучав до 16 неділь, страшенна  печія з 34 неділі і до кінця строку,але ми все це подолали з чоловіком мужньо бо дуже хотіли дитинку!
Найважливіший прикол вагітності була у тому що останні місячні були 16 січня, по ним я мала народити в серединні жовтня, а строк по УЗі  був на 30 листопада .Як це сталося для всіх залишилося загадкою)
Познайомились ми з лікарем у якого мали народжувати на 30 неділі вагітності,коли мене побачив вирішив що мені народжувати через декілька днів,а провівши огляд животика дуже здивувався ,бо дно матки відповідало 30 -31 тижневі вагітності)))За вагітніть я набрала 30 кг і перетворилась з маленької тоненької дівчинки - в маленького колобочка що не йде а котиться )Моя лікарка в ЖК кожен раз здивовано питала що я їм?В двадцять неділь ми дізналися що чекаємо хлопчика,хоч я була впевнена що то дівчинка Ліза .Наш папа від слів узістки ледь зі стула не впав на радощах що в нього буде СИН!
На 7 місяці вагітності ми вирішили одружитись бо дитинка має народитись в сімї ,весілля не було ми тільки розписалися і були дужі щасливі!
В день нашого весілля

Хлопчик наш був дуже спокійною дитинкою і рухався в животику обережно і ніжно,такий собі маленький сонько)А я перетворилася теж на соню і спала по 3 рази на день,бо дуже боялась народжувати вночі)
Наш синок 32 тижні

В 39 тижнів почала відходити пробка і я зателефонувала до свого лікаря з яким мала народжувати,що мол я вже скоро приїду народжувати ,готовтесь!))Ага, тільки обломав він мене після огляду на кріслі,вердикт був гуляти ще тиждень мінімум ,розкриття 1,5 см але шийка не м’яка. Ви б знали як я плакала бо думала це не скінчиться ніколи і залишусь вагітною назавжди. Не знаю чому ,але мені подобалась дата 30,11 і я вирішила якщо не сьогодні тоді в строк!Весь цей час чоловік мене підтримував,таке було враження що він теж вагітний,ми були завжди разом в ЖК на прийомі,в лікаря у пологовому на огляді щонеділі,на всіх УЗі,тому питання про те чи буде він на пологах навіть не стояло!)він іде і ми все зробимо разом!
29 листопада вночі пустилася злива,от лихо, а я ввечері попрала і на балконі лишилася сушка з речами і о 2 год ночі прокинулася збудити чоловіка щоб він її прийняв,але він так солодко спав що я вирішила зробити це сама. Сушка з речами була важка як виявилось(Вранці покинувшись відчула що в мене відходять води і повідомила про це чоловіка який на це мені відповів що треба відсипатися, я його ледве розштурхала і ми почали приводити себе в порядок. Але ж лишенько я піду в пологовий а чоловік декілька днів буде дома сам,вирішила йому ще приготувати печінковий тортик)Смажу коржики на тортик і телефоную своєму лікареві:»Доброго дня В,П а в мене води відходять))і чую на задньому плані гуркіт поїзду((Боже ви не в місті!?Як!?Я сьогодні не буду родити!!!»Лікар мене заспокоїв і сказав щоб не чекала його, а народжувала,там сьогодні гарні лікарі і все буде гуд,а він приїде о 22,00 і зразу до мене!Ми зібралися і поїхали в пологовий, черговий лікар навіть не оглянув мене і сказав що йому вже телефонували і він мене чекає.29 листопада в пологовому №2 народилося 9 дітей ,там таке творилося всі кричать,плачуть,а в мене нічого не болить і в мене такі очі великііі від усього побаченого. Нас оформили і ми піднялись в передродову над капличкою.Лікар весь час телефонував і питав як мої справи, в мене нічого не боліло і після огляду на кріслі черговим лікарем вирішили що в мене високий надрив і тому ллеться водичка. В.П  сказав щоб мене ніхто не чіпав ,не ставили крапельницю, я сама народжу. Але то все фігня, ми з малим так злякались, що родити я категорично відмовлялась і хотіла додому,плакала до тих пір поки не приїхав мій лікар .Як і обіцяв о 22,00 він був вже в палаті і вмовляв мене вночі народити )
30 листопада о 6,00 ранку мені підключили крапильницю з оксітоцином,приїхав чоловік і ми почали чекати схваток,яких не було….До мене ходили всі лікарі які були на зміні,збирали консиліум,хотіли робити КР але тільки В.П повірив в мене і дав мені час, Слава Богу в мене почало потягувати животик  в 11,00 год дня!!! Потім все було як в тумані,чоловік був поряд весь час,допомагав пригати на м’ячику,подавав воду,допомагав вставати,сідати,все казав замість мене бо в мене були такі болючі схватки ,що в мене відняло мову(в прямому смислі не могла вимовити а ні слова)Акушерка була просто диво! Валентина Петрівна  дуже толерантно ,якщо можна так сказати,себе вела. Не задавала зайвих питань,була лагідною,на той момент мені саме таке відношення було дуже потрібне. Коли перейми стали дуже болючими мені прокололи пузир, і в мене зразу почалися потуги, і В.П попросив щоб я йому продемонструвала як я вмію тужитись)Ну я ж перечитала купу інформації в інеті,слухала все що мені розповідали ті хто вже родив і на диво навіть дуже гарно в мене це вийшло) але раптом  в лікаря побіліло лице,затремтіли губи і я зрозуміла що щось не так!Паніки не було він все пояснив,дитинка за прокинула голівку(Що то таке я вже смутно розуміла )Загалом тримали мене в потугах 1год 30 хв кололи все що тільки могли і в перервах між потугами мене почало вирубати,я не реагувала ні на кого. Чоловік тримав голову бо вона не слухалась і падала, і весь час благав думати про сина. Довго трималась і коли зайшов лікар тихо прошепотіла «ріжте»Зразу зібрали консиліум, поклали на крісло і допомогли потужитись і лікарка закричала «Яке Кс голівке йде!!!» Всі розбіглися ,клянчу в чоловіка шматок шоколадки він жаднічає ,мов потім поїси зараз треба народжувати, я вперлась показую пальцем і мукаю ДАЙ!Прибігає акушерка каже «гайда родити !»як я підірвалась, як бігла,як кричала « хочу народити!»(Зараз сама з себе в шоці)прибігла видерлась на крісло кричу «де всі я ж чекаю!»Кажу чоловікові «Лови малого!».Біжать всі,В.П руки мив і вирішив мене освіжити і хлюпнув в обличчя води з наказом»Народи його!»В мене відкрилося друге дихання,тільки і чути було «Один,Два,Три,Потуга!»Це я командувала персоналом))))Потім різко запекло і я вирішила повідомити про це лікаря,на що він відповів щоб я відкрила очі і  глянула межи ніг.
«Боже що це?! ГОЛОВА!» і ще через потугу народився наш синок і мені хлюпнули його на живіт,він так пахнув мммм ніколи не забуду)Він не плакав тільки кряхтів і роздивлявся маму і папу,потім були сльози щастя,татова посмішка з очима повними сліз)
 Ішов наш хлопчик з кулачком  біля голівки,тому народжувались ми дуже обережно, ні одного зовнішнього розриву і декілька внутрішніх подряпин)Чоловік в родзалі не відходив ні на крок , допомагав тужитися ,спілкувався з лікарем і акушеркою.
30 листопада 2009 року 0 17,10 народився наш Вячеслав  4 150 кг 56 см!!!ОГ 36 см
Через годинку після народження)

Я думаю,ми зробили все правильно,співпрацювали з лікарем і акушеркою як команда,і отримали чудовий результат. Дякую моєму коханому чоловіку він має титанічне терпіння,безмежну ласку та сильну любов,що допомогли  нам  пройти це випробування.
От така ми 7я

Вийшло трохи сумбурно))))

• < Назад
• Вперёд >